26 квітня минає 22 роки аварії на Чорнобильській АЕС – техногенної катастрофи планетарного масштабу. Хоча, напевно, на планеті про це пам’ятає тільки одна держава – Україна. Ця подія сумом відбилася на долях багатьох українських родин, залишила незагоєні рани не тільки на землі, а й у душах людей. Я, народився у Києві. Мій батько, ліквідатор аварії на ЧАЕС, – родом із Сумської області. Мій покійний дядько (Царство йому Небесне) родом із Київської області також ліквідатор аварії на ЧАЕС. Мені було п’ять років коли стався вибух на ЧАЕС, і я зазнав радіоактивного опромінення щитовидної залози. З того часу пройшло 22 роки. Зараз займаюся журналістикою й громадською діяльністю –працюю прес-секретарем у Всеукраїнські громадські організації “Комітет по боротьбі з корупцією”. Позаминулого тижня, я (як журналіст, представник громадськості) разом із Заступником Генерального прокурора України Тетяною Корняковою, новопризначеним прокурором Київської області генерал-лейтенантом Олександром Гардецьким, Головою Правління ВГО “Комітет по боротьбі з корупцією” Едуардом Єфіменком (теж ліквідатор аварії на ЧАЕС) та загоном слідчих-прокурорів із Генеральної та обласної прокуратури здійснили поїздку до Чорнобильської зони. Прокурори очолили збірну із різних міністерств і відомств – групу інспекційної перевірки Зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, так званої “Чорнобильської зони”. Ранком виїхали з Києва (від будинку Генпрокуратури, що на вулиці Різницькій), а вже через кілька годин були у Чорнобилі, біля будівлі Адміністрації зони відчуження. Тетяна Корнякова, Олександр Гардецький, Едуард Єфіменко та я зайшли у кабінет до недавно призначеного керівника Зони Андрія Сельського (начальника департаменту МНС). Також, до кабінету зайшли місцевий прокурор та представниця Міністерства охорони здоров’я. Новий начальник Зони прозвітував про плачевний стан справ у Зоні відчуження. Заступник Генерального прокурора Корнякова додала, що насправді ситуація ще гірша, ніж можна уявити й припустила, що є несанкціонований вивіз за межі зони небезпечного радіоактивного лісу та металу, нашпигованих радіонуклідами риби, м’яса та грибів. У керівника Чорнобильської зони Сельського аж пересохло в горлі. Я, навіть обомлів, це ж з такого ж радіоактивного лісу ймовірно, що роблять меблі чи навіть небезпечні ліжечка для немовлят; радіоактивне м’ясо та рибу реалізовують у супермаркетах та на базарах (навіть включно з Бессарабкою); продають радіоактивні гриби (навіть і в Івано-Франківську); метал використовують у будівництві. Не можна навіть збагнути – це ж якою “людиною” треба бути, щоб свідомо (бо усі знають, що воно там радіоактивне) вивозить та продавать в Україні (може навіть й не тільки в Україні) той ліс чи харчі? Від цього ж можуть постраждати не тільки ми, а й наші – діти, племінники, онуки, брати, сестри, батьки й не тільки наші, але ж і їх (!) також. Бо від цього немає страховки. Я, прогнав ці жахливі, але цілком реальні думки й слухав далі. Корнякова сказала, що зараз підемо на спільну нараду й там усім буде непереливки та поцікавилась у місцевого прокурора чи уже надала міліція усі протоколи й відмовні матеріали та розпорядилася, щоб міліція негайно публічно прозвітувала – скільки цих “людей” спіймали та скільки карних справ порушили. У прокурора Київської області Гардецького виникли підозри, що міліція може працювати у зв’язці з тими нелюдами, котрі, просто кажучи, вивозять із Чорнобильської зони радіацію. Тетяна Корнякова запитала у Андрія Сельского: “Хто очолює “Чорнобильліс?”. Сельский сказав, що державне спеціалізоване виробниче комплексне лісове підприємство "Чорнобильліс" очолює Калетник М. М., але його трудова угода закінчується уже 26 квітня. Корнякова здивувалась, бо перепиняла у 1997 році аж на Закарпатті завезений з Чорнобильської зони радіоактивний ліс, й тоді також начальником Чорнобильлісу був Калетник. Я, задумався, як же це так може бути, щоб після цього стільки років ця посада ще й передається по “спадщині” (від батька до сина, від сина до батька) у сім’ї Калетників? На щастя, новий керівник Зони Сельский дав зрозуміти, що не збирається продовжувати цей сімейний підряд, але зауважив про можливі репресії з боку племінника цього Калетника, бо його племінник є “народним” депутатом від Комуністичної партії та Головою Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією. Утім, Заступник Генерального прокурора України Тетяна Корнякова зазначила, що ніякі зв’язки з Верховною радою Генпрокуратуру не зупинять. Додавши, що проти зла потрібно боротися до останнього. Щоб прояснити відповідь на питання – “Чому лісу немає, а пеньки стоять – куди подівся радіоактивний ліс?” прокурор Київської області Олександр Гардецький поставив задачу: провести спільно з Київським обл. лісгоспом інвентаризацію в ДСВКЛП "Чорнобильліс". Корнякова додала, що Генпрокуратура запросила на нараду бригаду з держлісгоспу України. Вони ж мали із собою узяти представників обллісгоспу. Тетяна Корнякова поскаржилась, що три роки боролась з корумпованим Головним санітарним лікарем Зони: “я, три роки добивалась, щоб його звільнили, а його тільки звільнять, одразу ж поновлюють”. На що представник Міністерства охорони здоров’я відповіла, що тільки нарешті, лікаря Зони поміняли. Олександр Гардецький зазначив, що усі злочинці повинні ловитися, а подібні факти фіксуватися та припустив, що браконьєри працюють “на підряді” з місцевою міліцією. На його думку, все нормалізується коли СБУ й ГУБОЗ спільно з прокуратурою заарештують 2-3 корумповані особи з місцевої міліції. Корнякова зазначила, що сподівається на таку плідну роботу Гардецького у цьому напрямку, тим більше, що є рішуча підтримка з боку Голови Адміністрації Зони. Голова Правління Комітету по боротьбі з корупцією Едуард Єфіменко для прояснення ситуації й об’єктивності запропонував зробити Громадський патруль, цю ініціативу в один голос підтримали й Гардецький й Корнякова та додали, що це б дійсно допомогло покращити ситуацію. Далі, Заступник Генпрокурора дала команду готувати автобус для інспекційного об’їзду території Чорнобильської зони та закликала йти усім на нараду розбиратися. Ми, йшли неначе на бій з темними силами – такий у нас був психологічний запал та обурення. У залі було трохи більше сотні осіб. Корнякова представила присутнім групу з Генпрокуратури та прокуратури області, а також запропонувала усім представникам з інших перевіряючих міністерств та відомств – представитись. Представлялися з: Мінприроди, Мінохорони здоров’я, Держлісгоспу, Держагзему, Мінекономіки. Тетяна Корнякова висловила думку, що сучасна ситуація потребує поновлення відділу радіаційної безпеки у Міністерстві охорони здоров’я. Також, звернулася до керівників держпідприємств Зони щоб скористалися ситуацією присутності представників багатьох міністерств для вирішення нагальних питань. Прокурор Київщини Гардецький підтримав ініціативу Заступника Генпрокурора й жорстко пропісочив начальника міліції, давши йому доручення передати такий рішучий “месидж” своїм підлеглим. Крім, того було, звичайно, що багато гострих питань й до держпідприємств “Чорнобильліс” та "Чорнобильводексплуатація". Пані Корнякова запитала у Профспілки Зони, які проблеми та чим можна допомогти, на що отримала відповідь від профспілки – підвищити людям зарплату. Й тут я згадав, як світова спільнота обіцяла (й продовжує обіцяти) профінансувати витрати на Чорнобиль, але далі обіцянок справа не рухається. Хіба так можна, планета у нас же одна. А не достаток фінансування Зони суттєво відбивається не тільки на зарплатах працівників “камікадзе”, а й на нас – населенні, бо уже катастрофічно широким кроком по країні “повзуть” онкологічні захворювання. Оскільки Україна в центрі Європи, то й Європа далеко не “втече”. "Саркофагу" уже 22 роки, час іде, навіть при чіткому фінансуванні світовою спільнотою проекту "Укриття-2" (новий “саркофаг” над тим самим четвертим енергоблоком ЧАЕС) його будівництво буде завершено тільки через 5 років. От скільки ще витримає "саркофаг" й цікаво чи доживемо (з огляду на швидке розповсюдження захворювання на рак) ми до того часу коли об’єкт “Укриття-2” буде, нарешті, побудований? – Питання риторичне. Усе, то серйозно та цікаво, але жодного міністра чи, принаймні, заступника міністра я там не побачив. Були тільки виконавці – клєрки. Хоча у Міністра надзвичайних ситуацій – 6 заступників, у Міністра охорони навколишнього природного середовища – 9 заступників, у Міністра охорони здоров'я – 7 заступників, у Голови Державного комітету лісового господарства – 5 заступників, у Голови Державного агентства земельних ресурсів – 8 заступників, у Міністра економіки – 8 заступників. Напевно, це є таке “серйозне” ставлення міністрів до проблем, які за оцінками екологів будуть ще більше 20 тисяч років залишатися проблемами, для нашої землі й населення. Невже їм важко було подумати головою? Невже вони не переживають за своїх рідних? Невже їм усе одно? Жаль, що така безпечність може дорого нам коштувати. А щодо керівників держпідприємств Зони відносно діяльності, котрих у прокурорів викликало найбільше претензій й питань, то вони поховали голови в пісок, як страуси – хто на лікарняному, а хто у відпустку. Найбільше на горіхи дісталось міліції – прокурори були сильно незадоволені її роботою, бо результати їх діяльності майже відсутні. Після такої жвавої наради, як кажуть, із “розбором польотів”, ми, сіли у автобус й поїхали по Чорнобильські зоні: проїжджали різні радіаційні могильники (біля них були попередження – проїжджати на максимальній швидкості) та різні об’єкти. Едуард Єфіменко звернув увагу, що не один колодязь не затампонований. Подивились великий комплекс для захоронення радіаційних відходів “Вектор”. Там добудовуються два сховища. Одне, сховище розраховано на 50 років (наші будували), а друге розраховано на 100 років (будували іноземці). Втомлені, повернулись до Чорнобилю, в Адміністрацію Зони відчуження. Оскільки, я, й Голова Правління ВГО “Комітету по боротьбі з корупцією” свою дозу радіації отримали, ще 22 роки назад, нас Заступник Генерального прокурора України пані Тетяна Корнякова пожаліла й, попрощавшись, дала змогу поїхати додому. А сама з прокурорами залишилась ще на кілька днів для проведення серйозної перевірки. Не знаю, чи подумали вони, як сильно ризикують, бо там навіть робочі працюють вахтовим методом. Хоча, й ліквідаторам аварії на ЧАЕС також особливо не було часу коли задумуватися. Після поїздки лишилось відчуття, що прокуратура дійсно, переймається проблемами Зони. Досвідчена Тетяна Корнякова, енергійний Гардецький змушені піднімати цілий оберемок проблем, які повинні були належно вирішувати усі причетні міністерства і відомства. Сумно, що саме прокуратура змушена виступати натхненником процесу наведення ладу у Зоні, як остання інстанція порядку й справедливості. До Києва, ми, повернулись пізно увечері. Не знаю, як Едуард Єфіменко, а я, струсивши з одежі й змивши з себе та взуття радіоактивний пил, одразу напився червоного вина (ну, щоб вивести радіонукліди). P.S. Вже на час виходу статті, нашим Комітетом був сформований Громадський патруль (чотири екіпажі на джипах), його очолив Ігор Кобзар. Володимир МОЗГОВИЙ, Прес-секретар Голови Правління ВГО “Комітет по боротьбі з корупцією” Джерело "ХайВей" (там фото): http://www.h.ua/story/96360/

Комітет по боротьбі з корупцією