Триває вступна кампанія до вишів України, до національних вона вже завершилася. Вона є новою з усіх поглядів, однак це не усуває деяких проблем, особливо проблем із корупцією. Рівний доступ до освіти насамперед не урегульований у тих питаннях, коли кількість балів у сертифікаті зовнішнього оцінювання рівна у декількох абітурієнтів. За логікою, потрібно проводити якесь тестування або співбесіду, проте це забороняють Умови вступу до вишів.
Другою проблемою є необмеженість кількості вишів, куди абітурієнти можуть подавати документи. Це створює загрозу величезного конкурсу, якого не було ще ніколи, адже наразі майбутній студент може подати свої документи хоч у всі виші столиці, прийшовши лише на іспити з іноземної мови та спеціалізованих дисциплін у деяких. Таким чином, конкурс у порівнянні із минулими роками, попри можливу позитивну статистику, реально зросте на декілька пунктів, що не додасть оптимізму вступникам.
На тлі гарячої пори дещо відходить на задній план проблема корупції у вишах. Літо літом, але питання хабарів так і лишається незакритим. Не можна не погоджуватися із тим твердженням, що тестування значно ускладнило можливості вишів наживатися на абітурієнтах, однак українці завжди славилися тим, що знайдуть вихід із будь-якої ситуації. Отож, не варто дивуватися, коли вигадливі керівники університетів намагатимуться винайти інші засоби здирати гроші з абітурієнтів та вже новоспечених студентів.
Говорячи про столичні виші у площині корумпованості та потенційної загрозливості хабарів для майбутніх студентів, можна відзначити деякі університети, як такі, в яких корупції або взагалі немає, або вона мінімізована. Цікавим прикладом у цьому переліку є створений минулого року Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі. Завдяки державній підтримці та ефективному кризис-менеджменту вже на кінець весни там вдалося досягти великих успіхів у подоланні корупції (можна було б сказати, що її там взагалі немає, проте пересічні читачі навряд чи у це повірять, на жаль…). І хоча за вказівками деяких політичних сил силові органи і намагаються (неймовірно, але факт!) вплинути на те, щоб хабарі знову давалися і бралися – однак у цьому виші корупція якщо й є, то вона найменша у Києві. Треба відзначити при цьому, що тут великою мірою є і заслуга студентів, які, на відміну від багатьох своїх колег, просто не дають хабарів і не піддаються на провокації. Також не менш важливим є і високий рівень культури загалом та правової її складової у викладацького складу та адміністрації вишу. Тому, як би це не виглядало, але УДУФМТ є найбільш демократичним та вільним вишем Києва. Найцікавіше наступне. За чиєюсь вказівкою ГоловКРУ знайшло декільканадцять мільйонів гривень нібито зловживань. При цьому у минулих роках такого не було, що дає змогу говорити про замовний характер ревізії та очікувані кимось результати. Значить, найкраще – це очернити та спаплюжити університет в очах громадськості, якщо сфальсифікувати іншого нічого не можна?..
Тому, треба вчитися не на власних помилках, а на помилках і здобутках інших. Борітеся – поборете. Корупцію теж можна перемогти. Рецепт простий: не скаржитися усюди, куди тільки можна, а просто НЕ ДАВАТИ ХАБАРІВ! Адже нагадаймо, що давання хабара – такий самий кримінальний злочин, як і його провокація і отримання.

Антон ДМИТРІЄВ,
Вільна профспілка студентів та аспірантів

Антон Дмитрієв, Вільна профспілка студентів та аспірантів